Перевтілення

       В одинадцятому класі вивчається оповідання Ф. Кафки "Перевтілення". На підсумковому уроці писали твір. Крім інших тем, була творча робота із завданням: уявити себе не в своєму тілі, причому є можливість вибору, і описати відчуття та подивитися навколо іншими очима.
     

 Пустунчик із королівства рожевих хмаринок

Я б хотіла стати янголятком - Амуром, товстунчиком з білими крильцями. Чому саме ним? Тому що нам катастрофічно не вистачає кохання. Я не жалкува­тиму стріл і добряче даруватиму їх наліво і направо, юнакам і дівчатам, чоловікам і жінкам, бабусям і дідусям. Недарма кажуть: «Коханню підкоряються усі віки». Як вам відомо, для коханої людини ми спроможні зробити все: і зірочку з неба дістати, і квітку з асфальту зірвати... То ж я добряче попрацювала б над Президентом України. Можливо, палко закохавшись у свій народ, він би поворухнув хоча б пальцем для того, щоб стало краще жити. А ще я обов’язково звеліла б Місяцю і зорям яскравіше світити, щоб закохані серця знайшли свої половинки, попіклувалися б про те, щоб дванадцять місяців на рік була весна, пора кохання, цвіли квіти, горіло сонечко і «співали» коти, обов’язково знищила б горе і сльози, смерть, подарувала б людям вічне життя, припинила б усі війни, класові та расові ворожнечі, заборонила б легковажним дівчатам кидати закоханих у них хлопців, тому що «ми відповідаємо за тих, кого приручаємо».

Просто кажучи, спустила б Рай на Землю.

Валя Марченко,

11 - А клас, 2001 р.

Якби я перевтілилась...

Багато хто з нас хотів би опинитись хоча б на мить тим, про що іноді мріє. Хтось мріє мати славу, бути відомим та талановитим, хтось мріє розгадати всі таємниці всесвіту, хтось мріє, перевтілившись в потерту, старовинну книгу, віддавати свою мудрість і знання.

А якби я мала можливість перевтілитись, то моїм вибором стало б те, що приносить усмішку жінці, яка щойно стала матір’ю, те, що примушує горіти очі закоханої дівчини. Я б хотіла стати тим великим «щастям», яке не можна описати словами, а лише відчути його. І якби я дійсно могла б стати «щастям», тоді я відчула б себе щасливою, тому що лише тоді, коли ти робиш людей щасливими, даючи їм тепло й доброту, можна відчути себе щасливим.

Як би було приємно, коли сліпа людина одного ранку відкрила б свої очі і відчула б всю гаму кольорів, яка оточує її, а при цьому в душі у неї лунатиме: «Який я щасливий, що бачу!».

Хотілось би стати щастям і віддати себе всім, адже бути щасливим - це прекрасно, бо коли людина щаслива, тоді вона творить добро, тоді у неї з’являється бажання жити.

11 - Б клас,

2001 р.